Чим ми займаємося:

Діти з особливими труднощами у навчанні - дислексія
 

Дислексія – це специфічні труднощі у навчанні, що виникають у дітей з нормальним рівнем розумового розвитку. Цей термін підкреслює природу труднощів – обмежену та дуже вузьку сферу охоплення вади. Дислексія проявляється не лише у дітей з нормальним рівнем розумового розвитку, а й в багатьох випадках у дуже здібних дітей.

• Термін «дислексія» охоплює кілька видів порушень:
• дислексія - труднощі з читанням;
• дизорфографія - труднощі з правильним написанням слів;
• дисграфія - труднощі в оволодінні навичкою письма за правилами графіки, т. зв. «поганий» почерк;
• дискалькулія - труднощі при вивченні математики.

Оскільки причину дислексії досі не встановлено, найбільшою популярністю користується наступна точка зору: дислексія викликана мікро-пошкодженнями центральної нервової системи. Ці мікро-пошкодження мають генетичне походження, виникають під час виношування плоду або ж внаслідок перинатальної травми. Саме вони - основна причина порушення розвитку дитини, що проявляється у її вибірковій здатності читати та писати.

Труднощі, що виникають в учнів з дислексією, відрізняються. Вони залежать від віку дитини, а також від ступеня важкості порушення розвитку:

6-7 років

• труднощі з вимовою
• труднощі із запам'ятовуванням текстів віршів і пісень
• труднощі з розрізненням схожих звуків, поділом слова на склади та об'єднанням складів у слово
• труднощі з виокремленням частин цілого
• труднощі з часовою орієнтацією (пори року, дні, години)
• труднощі з малюванням, відтворенням фігур та моделей
• дефектна вимова (перекручення і заміна букв, типові граматичні помилки)
• труднощі в оволодінні читанням
• порушення латералізації (дитина вміє писати обома руками, плутає праву та ліву руку)
• низький рівень практичних навичок (зав'язування шнурків, тримання ножиць і столових приборів)
• порушення орієнтування в схемі власного тіла

Молодший шкільний вік I-III клас початкової школи

• збереження та поглиблення перерахованих вище труднощів
• низький рівень моторних навичок (дитина не вміє кататися на двоколісному велосипеді, ковзанах і лижах, проблеми самообслуговування)
• стійке вміння писати двома руками
• порушення зорово-моторної координації
• труднощі із запам'ятовуванням дат, назв, цифр, таблички множення
• плутання літер
• пропуск, додавання та перестановка літер або складів
• труднощі з орфографією
• «поганий» почерк і «погані» малюнки

Старший шкільний вік з IV класу початкової школи

• поступове зникнення чи долання труднощів з читанням
• труднощі з написанням обмежуються великою кількістю орфографічних помилок і «поганим» почерком
• труднощі поширюються на інші шкільні предмети
• труднощі при вивченні іноземних мов

Успішність учня з дислексією зазвичай не відповідає шкільним вимогам. Такий учень потребує професійної допомоги зі сторони вчителів, батьків, психологів і педагогів. Якщо таку допомогу не надати вчасно, то проблеми з навчанням в такого учня загострюються, він відчуває себе не в своїй тарілці, а рівень самооцінки падає.

Труднощі, з якими зіштовхуються учні з дислексією, виникають внаслідок внутрішніх чинників та не залежать від їхнього бажання та прагнення. Щоб засвоїти навчальний матеріал на такому ж рівні, як і їхні однолітки, учням з дислексією потрібно прикласти вдвічі, а то й втричі більше зусиль. Проте, результати все ще залишаються незначними, зокрема через занадто повільний темп роботи та постійні орфографічні помилки. Без похвали та винагороди, покинуті напризволяще, такі учні можуть втрачати інтерес до навчання, адже «навіщо мені щось робити, якщо я й так гірший за інших». Вони припиняють вчитися, а в старшому віці, як правило, прогулюють уроки.

Перші поразки, постійні невдачі, нестача похвали з боку вчителів, відчуття поразки та сорому перед однокласниками, які з легкістю засвоюють навчальний матеріал, невдоволення, хвилювання, байдужість і навіть відчай - саме ці почуття є постійними супутниками учнів-дислексистів.

Дислексії неможливо запобігти повністю, але її наслідки можна суттєво зменшити. Завдяки ранній діагностиці та програмам раннього втручання, спеціалісти можуть проводити профілактичні роботи та заходи зі сприяння розвитку дітей групи підвищеного ризику розвитку дислексії ще в дошкільних навчальних закладах. Це суттєво полегшує адаптацію дитини до шкільних умов. Професійна допомога зі сторони вчителів, педагогів, психологів, підтримка батьків - все це сприяє звиканню дитини до ролі учня. Завдяки такому підходу, дислексія - більше не жахіття для дітей.

Згідно з чинними нормативними актами Міністерства національної освіти Польщі, діти з особливими освітніми потребами (діти з дислексією, дизорфографією, дисграфією, дискалькулією) мають право вимагати від вчителя адаптації методів викладання та оцінювання. Проте, це не означає, що вчитель повинен зменшити вимоги до учнів - вимоги однакові для всіх, змінюютьсялише методи викладання та оцінювання.

Якщо Вас щось турбує чи ви гадаєте, що у Вашої дитини труднощі, не чекайте, поки вона їх «переросте». Не бійтеся шукати допомоги в Клініці чи шкільного педагога. Допоможіть своїй дитині.

Дитина з рівнем інтелекту нижче середнього 

В зарубіжній літературі дітей зі зниженим рівнем інтелектуального розвитку (з рівнем інтелекту нижче середнього) метафорично називають дітьми «тіні» (shadow children) або дітьми «сірої зони» (grey area kids).

Ці терміни лише підкреслюють складну ситуацію дітей в школі. Такі учні не охоплюються спеціальною навчальною програмою. Окрім того, вони не можуть впоратися з вимогами базової навчальної програми загальноосвітньої школи. Кількість людей зі зниженим рівнем інтелектуального розвитку становить близько 14% населення.

У дітей зі зниженим рівнем інтелектуального розвитку виникають, передусім, труднощі:

• з розумінням і засвоєнням нової інформації,
• з вирішенням нових задач,
• з адаптацією до нових ситуацій,
• з отриманням і обробкою складної інформації,
• з розумінням інформаційних взаємозв'язків,
• з розумінням причинно-наслідкових зв'язків,
• з розумінням прочитаного,
• із письмовим спілкуванням,
• з правильністю вираження думок,
• з математичними підрахунками та математичним мисленням,
• з концентрацією через відсутність інтересу до теми, яку вони не розуміють.

Учням із цієї групи потрібно повторювати матеріал багато разів і практикуватися в школі та вдома, щоб закріпити нові навички. Темп роботи таких учнів на уроці повільніший, тому вони не можуть йти в ногу з однокласниками.

Результати, яких вони досягають у навчанні, невисокі. Вони не відповідають зусиллям, витраченим на засвоєння матеріалу. Як наслідок, мотивація дитини до навчання знижується, самооцінка падає, а відчуття безпомічності зростає. У дію вступають захисні механізми. Спершу вони проявляються у вигляді пропущених уроків, потім - уникнення всього, пов'язаного з навчанням, і зрештою - виключення зі школи.

Учні з рівнем інтелекту нижче середнього, як правило, зазнають маргіналізації та насильства з боку однокласників. До того ж, вони становлять групу ризику соціального відторгнення, вступу до молодіжних злочинних угруповань, зловживання алкоголем і наркотиками. У зв'язку з ризиком виникнення емоційних і соціальних труднощів, учням із цієї групи потрібна особлива увага та участь вчителів. Робота з такими учнями повинна спрямовуватися не лише на формування когнітивних навичок, але й на мінімізацію ризиків виникнення шкільних невдач, створення позитивного образу власного «я» та розвиток сильних сторін.

Дитина з порушенням мовної комунікації - недорозвиненість мовлення типу афазія 

Дитяча афазія - це розлад мовлення

• пов'язаний з відсутністю розвитку навичок або розвитком навичок на рівні недостатньому для породження та розуміння висловлювання, відомий також як недорозвиненість мовлення типу афазія 
• або з порушенням мовленнєвих навичок, відомий також як набута дитяча афазія; вікові рамки такої афазії - 2-7 років, вона виникає внаслідок ураження здорового головного мозку (травма черепа, інфекційні захворювання, пухлини, менінгіт, коклюш, грип, інсульт)

Здебільшого у нашій клініці ми маємо справу з дітьми з першої групи. В результаті комплексного тестування в них діагностується: недорозвиненість мовлення типу афазія (в освітніх нормативних актах скорочується до «афазія»). В літературі на цю тему зустрічаються й інші терміни, напр.: специфічні розлади рецептивних та експресивних мовленнєвих навичок (в Міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду МКХ-10, п. F-80.1 i F.80-2 ) Інший термін SLI (Specific Language Impairment) користується популярністю в англомовних країнах та позначає специфічні порушення розвитку мовлення. Слово «специфічний» використовується лише тому, що розлад рецептивних та експресивних мовленнєвих навичок не є результатом інших відхилень у розвитку, таких як напр.: розлад аутистичного спектру, затримка розумового розвитку, втрата слуху, емоційний розлад, а є первинним і головним розладом невідомого походження. У дітей з недорозвиненістю мовлення типу афазія, як правило, не проявляються типові неврологічні симптоми (напр. зміни в ЕКГ, КТ чи МРТ). Отже, їхня діагностика вимагає залучення логопеда, психолога, педагога та їхньої співпраці з неврологом, аудіологом і оториноларингологом. Визначення слова «розлад» спирається на ігнорування вище перерахованих порушень розвитку у випадку затримки мовленнєвого розвитку. Відповідно до нейропсихологічного підходу, недорозвиненість мовлення (н.м.) типу афазія виникає внаслідок переривання чи припинення мовленнєвого розвитку в ранньому дитинстві. Окрім того, н.м. типу афазія може стати результатом відсутності розвитку мовленнєвих навичок у дитини, навіть якщо у неї відсутній парез чи ураження опорно-рухового апарату, вона чує звуки, у неї спостерігається нормальний розумовий розвиток, вона емоційно стабільна та виховується в сприятливих умовах.

Описаний розлад рецептивних та експресивних мовленнєвих навичок стосується не лише порушеної вимови. Він зачіпає всі аспекти мови: лексико-семантичний, словотвірний, синтаксичний, фонетичний і фонологічний. Іншими словами, дитина, що страждає афазією, не може запам'ятати слова. Вона не вміє будувати речення, робить граматичні помилки, спотворює слова настільки, що вони взагалі не нагадують правильний вираз. Проблеми з мовленням серйозні. Справа не в тому, що дитина не вимовляє чи незрозуміло вимовляє складні звуки. Вона сильно «перекручує слова» та погано будує речення. Вона не вміє розповідати історії, оскільки їй часто бракує слів, вона з великими труднощами згадує слова чи плутає їх значення.

Як правило, у дітей виникають труднощі не лише в сфері активного (повторення чи вимова окремих слів і речень), але й пасивного мовлення. Хоч вони і чують, вони не розуміють або погано розуміють сенс сказаного. У всіх дітей, що страждають афазією, спостерігаються порушення пасивного (розуміння) та активного мовлення. Ступінь порушення цих мовленнєвих навичок різниться. Зазвичай, переважають порушення активного мовлення з обмеженими рецептивними навичками або порушення пасивного мовлення, що спричиняє неправильне використання активного мовлення. Зважаючи на те, що мова та мовлення - основа навчання, у таких дітей, як правило, виникають серйозні проблеми у школі. Хоча діти, що страждають афазією, нерідко вразливі й емоційно нестабільні, порушення вербального спілкування не пов'язане з глибокими емоційними розладами. Їм потрібні довготривала терапія та індивідуальний підхід у навчанні.

Дитина з порушенням мовної комунікації - заїкання

Заїкання – це порушення плину мови, що виявляється у частому повторенні чи розтягуванні звуків, складів або слів та/чи запинанні, паузах. Здебільшого, заїкання проявляється у період інтенсивного розвитку мовних і мовленнєвих навичок. Зусилля, витрачені дитиною на вимову слова, а також природний стрес підліткового віку можуть стати причиною повторення, запинання та розтягування звуків, характерних для заїкання у ранньому віці та порушення плавності мовлення загалом. Перші прояви порушення плавності мовлення поступово зменшуються та зникають в більшості дітей, але деякі діти продовжують заїкатися.

Якщо порушення плавності мовлення спостерігаються під час розвитку мовленнєвих навичок дитини, зверніться за порадою до логопеда.

Логопед визначить чи це заїкання, чи порушення плавності мовлення, дасть поради батькам щодо того, як розмовляти з дитиною, щоб та навчилася говорити плавно. Також він пояснить механізми виникнення порушень плавності мовлення та підкаже, як допомогти дитині краще говорити.

Діти з-за кордону

Все більше дітей з Польщі навчається закордоном. Однією з причин такого зростання є велика хвиля еміграції. Проблема полягає в тому, що небагато дітей-емігрантів вивчає польську мову. У тих дітей, що повертаються до Польщі, виникають труднощі з навчанням. Передусім, це стосується писання, читання та історії. Учня, який повертається до Польщі або приїжджає з-за кордону, приймають до польської школи на основі табеля успішності чи свідоцтва про закінчення школи чи освітнього етапу, виданого закордонною школою (місцевою школою, європейською школою чи польською школою в Афінах і Москві), а також останнього табеля успішності, виданого в Польщі, та кількості навчальних років учня.

Перед тим, як залишити країну поточного перебування, учню необхідно отримати табель успішності (за умови, що його видають в системі шкільної освіти цієї країни) або свідоцтво про закінчення школи чи освітнього етапу, який видається директором школи, яку відвідував учень. Якщо Ви приїхали не з Європи, отримані документи рекомендується завірити в польському консульстві аби уникнути можливих проблем з їх визнанням в польській школі.

Школа може створити підготовче відділення для учнів, що приїхали або повернулися з-за кордону. Рішення щодо вступу учня до підготовчого відділення приймає група спеціалістів, до складу якої входять два вчителі та педагог/психолог. Кількість учнів в підготовчому відділенні не повинна перевищувати 15. Навчання на підготовчому відділенні здійснюється відповідно до шкільної програми, але методи та форми роботи адаптуються до індивідуальних освітніх і розвивальних потреб, а також розумових і фізичних здібностей учнів. На підготовчому відділенні заняття проводять вчителі різних дисциплін разом з особою, яка володіє мовою країни походження учня. На підготовчому відділенні дозволяється навчання в комбінованих класах. Якщо протягом навчального року відбувається прийом великої кількості учнів, підготовче відділення може створюватися протягом навчального року. На підготовчому відділенні викладання польської мови здійснюється відповідно до навчальної програми, розробленої на основі базової програми курсів польської мови для іноземців, не менше 3 годин на тиждень.

Якщо учні, що приїхали з-за кордону, зобов'язані відвідувати школу, але вони не знають польської мови або володіють польською на рівні недостатньому для навчання, керівник школи організовує на базі школи додаткові безкоштовні курси польської мови у вигляді індивідуальних або групових занять згідно з вимогами базової навчальної програми загальноосвітньої школи. Максимальна тривалість курсів - 12 місяців, не менше 2 аудиторних годин на тиждень.

За аналогічним принципом школа організовує додаткові компенсаційні заняття для вирівнювання т. зв. відмінностей в програмі. Відмінності в програмі дисциплін, що вивчає дитина-іммігрант в школі, виявляються вчителем дисципліни. Тижневий розклад додаткових уроків з польської мови та компенсаційних занять затверджується директором школи за погодженням з учителем. Максимально допустима кількість таких занять на тиждень - 5 годин.

Окрім того, діти з іноземним громадянством мають право відвідувати уроки мови та культури своєї країни. Такі уроки організовуються закордонними дипломатичними/консульськими установами або культурно-освітніми товариствами на території Польщі. Заняття організовуються за погодженням з дирекцією школи, не більше 5 аудиторних годин на тиждень.

У дітей і молоді, що повертаються з-за кордону, є можливість продовжити навчання іноземною мовою в двомовних школах. Такі школи - простіший спосіб інтеграції іноземних учнів в польську систему освіти. Навчання в таких школах відбувається двома мовами – польською (перша) та іноземною (друга). Двомовні гімназії та ліцеї призначені для тих дітей, які володіють сучасною іноземною мовою (переважно англійською, французькою чи німецькою) та хочуть продовжувати її вивчення на поглибленому рівні. Учні двомовних класів проходять набагато ширшу програму з іноземної мови.

Незалежно від громадянства, діти, що приїжджають до Польщі, мають право користуватися послугами державних дитячих садків, державних шкіл і навчальних закладів безкоштовно, тобто нарівні з польськими дітьми.